Рушає в помірках весни
Цей вічний тAнок сатани.
Знов грає кров, сміються дщері,
Відчинені в безодню двері.
Знов входить Лорд Левіатан,
Великої безодні пан.
Ся ламає священний бук
Крізь серця рокіт
Й духу стук.
І князь зірок, Святий Перун
Знов молодий і вічно юн.
Крізь зойк людський,
За раттю рать
Ідуть нам простір
Забирать.
Там тисячи живих комет
Знов ріжуть небо, і ракет
Хвости здіймаються навкруг.
Постав у хмарах смерті круг.
Вогняне море розлилось
І лава пролилась, і ось
Із хмар виходить до нас Сурт,
А з ним дружинників весь гурт.
У лати срібляні вдягнений
Дарує напій збагрянений...
І сяйво світлого меча
Б`є по очах з його плеча.
Сурмить в сурму Хейемдааль,
Проллявши в серце журбу й жаль.
Приходить вічная зима,
Сурмить ворожая сурма.
І тихша встала над Землею,
Не чути голосів над нею.
Постав пустелями Стрибог,
Піднявся Мороковий рог,
Ізржавів меч, ізтлів жупан...
Левіатан прийшов як пан...