Мара Белчева
ПРОВЕСІНЬ
Тополі піднімаються безлисті,
тонкі й спичасті у вечірню мить,
дрозди радіють, мов джерела чисті,
і світ навкіл у спокої лежить.
Олив’яні хмарки лежать безсило,
собою скривши зоряний узор...
В тих хмарах гори блиск свій загубили.
Ліси, поля – навкруг безмовний хор.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
ПРЕДПРОЛЕТ
Издигат се тополите безлисти
изострени и тънки в вечерта,
Ликуват косове, кат извор чисти,
почива си в предчувствие света.
И тежки, мокри облаците висят
засенили беззвездния простор....
Планински блясък в тях закри се.
Поля, гори – един безмълвен хор.