Холодна тиша дихає словами,
як сніг у сяйві місячнім іскрить,
кріпкий мороз дзвінкі виводить гами,
повітря кришталеве аж бринить!
З кишень всю вовну витрусило небо,
земля пуховим вкрилася рядном –
приносить знов зима природі требу,
оздобивши все дивним полотном.
Грудневий місяць в цю зимову пору
у сни приходить критиком старим,
немов потвора лізе до комори,
ламає стрій із вишуканих рим.
Про невиразність щось мені буркоче,
відсутність новотворів і на грам,
та моє его солодко лоскоче
рясним вінком тернових епіграм.
Візьму в долоні сніжного натхнення
і домішаю у емоцій вир,
додам краплину-другу одкровення
і намалюю неповторний мир.
26.12.2017