Час примерз до ліхтаря з учора,-
вже добу мете...
я осіння, від морозів хвора,
та жива проте.
Не розгледіть де земля, де небо,-
віхола в танкУ...
у зими свої таємні треби,-
жриця у вінку
білосніжім... крижана царівна
горда, без жалЮ.
Як усі милуюсь, та всерІвно
зиму не люблю.
Я осіння, щедра і барвиста,
щемна й дощова...
під покровом сніговим, врочИстим
хвора, ледь жива.
Ні на хвильку буря не стихає,
звичний світ зника...
горло болем другий день стискає
крижана рука.