Я маю гріх. Великий гріх.
Я справді гріх великий маю,
що вірші свої не читаю –
багато, часто і для всіх...
А є потреба у душі –
читати вголос. Промовляти.
І не давати віршам спати:
то гріх – нечитані вірші.
Та я, на щастя, не завжди
настільки грішник, як здається:
читаю людям – серце б'ється,
і голос чийсь: "З роси й води..."