Не дивись, що волосся у мене русяво-солом’яне,
Наче сонцем у літку зігріті пшеничні поля.
У душі я вечірня, тужлива, я місячно-зоряна...
Я не знаю, чи добре це, та напевно я доля твоя.
Бачиш шкіра у мене атласна, мов квіти магнолії,
що цнотливо показують ніжну красу навесні.
А в душі я осіння – щастя з нотками меланхолії...
Я не знаю, чи добре це, та призначений ти мені.