***
Удвох з собою наодинці,
Зачну щось подумки писать,
Мій настрій битої лисиці,
Не те...людей щоб зачіпать...
Були в норі лисички дітки,
Та раз їж лишенько спіткало,
Сама ледь вирвалася з клітки,
Живим одне в норі застала...
Я та поранена лисиця,
Ніхто не зна, що на душі,
В отих очах,сумних, мов глиця,
Глибоких, темних, як вночі...
В них гострий біль, що душу крає,
Що перекреслив все життя,
В минуле пошепки вертає,
Рве серце бідне на шмаття...
Були часи...колись чекали
На мене діти,татко,сестри,
З тих пір втекло води чимало,
Нема кому голубить,пестить...
Як сталося в житті,чому
Сумую старість наодинці,
Як та калинонька на гілці
Не зна потрібна чи кому...
Сльоза солона та гірка,
Як те намистечко блищить,
Що ж то за доленька така,
Що й в ніч голівонька не спить...
***