Україна живе у великому серці села –
у великому серці села, що на карті не видно,
там, де чорна земля гріє душу мою світлом рідним,
там, де Ганна, бабуся моя, по-гуцульськи жила.
Там, за хатою, – чисте цвітіння карпатських грушок,
а від краю городу – одразу вже обрій карпатський.
Там одвічно чекає мене моє щастя юнацьке
і лунають пісні непідвладних карпатських пташок.
Там, де стежка юнацька одвічно біжить і зове,
де холодна, мов ранок карпатський, малесенька річка,
де в дитячій долоні – червона кисленька порічка,
там – у серці моєму – моя Україна живе...