Думи, як на гойдалці - догори...додолу...
Чи то комусь моляться, а чи вже ніко'му.
Важко розібратися - повна мішанина.
Плакать чи сміятися? Нещасна година!
"Кришу зне'сло...дах поїхав...не працюють жорна"...
Розум й так "на ладан дихав", вже я - не моторна.
Вже і думка - не кмітлива, мозок мов тормо'зить,
Голова вся, - майже, сива...вік під ноги ко'сить.
А сучасність вимагає - мо'біли...планшети...
Внук дворічний більше знає! Всюди - інтернети...
Молодь важко наздогнати, усі - у "вацабах",
Геть не чують батька й мати - у "інетних лабах"...
Не бувають на повітрі, книжок не читають,
Бо весь час на сайтах різних, бідні, "зависають"...
А навушники як вдя'гнуть, то кричи, хоч трісни.
По'мочи не дочекатись, знов - у ритмі пі'сні...
У "ютубному" полоні - в павутинню наче.
Дійсності, мов - осторонь, хто ж життя побаче?
Треба сіяти, орати...сидьма не сидіти,
Звічаїв дітей навчати, та спершу - робити.
Щоб майбутнє покоління вміло дати ради,
"Під лежаче ж бо каміння вода не попа'де".
Ми раніш без інтернету знали всі науки,
На життя собі монету заробляли руки.
Хитромудрі нині всі, - зарозумні дуже...
"Пудрять мизки у сіті, бо заочно "дружать".
Я ж - відсталий елемент, хай таким і бу'ду,
Бо освіта, як цемент, втримає споруду.
Не глибокий, поверхневий - рівень знань сучасний,
Гаманець тепер - суттєвий, суддя першокласний.
Віртуальний наш "мірок" начебто - несправжній.
Страшно йти через місток хиткий ще й міражний.
Краще думати мізками, на землі стояти,
Аніж догори ногами в "простірах" витати...
01/12/17/