Нащо мені моє життя? Роздам добротами!
Собі ж своє лишу сміття в душі. З пустотами.
Вже пізно душу засівать. Хіба озимини...
Пройшла пора букети рвать. Хіба поли'нами!..
Нащо отримав я життя, де біль з погостами?
Де, що не день, то каяття. Тінь холокостами.
Вже пізно краще щось просить, молить Всевишнього.
Вже пізно сіять, лиш косить. Плоди колишнього.
Та серед всіх моїх "плодів" є й райські яблука,
Сади відвертих почуттів. Де я блукав.
Де я страждав і де кохав в відвертій щирості,
Де першоцвіти в гущі трав духмяних виросли.
Так і не взнав, нащо життя. Полин лоскоче ніс.
Часо'м, благаю вороття, хоч там усе навскіс.
А нині час летить пруткіш. Та не пустотами.
По самі вінця повен ківш. Добротами!
15.12.2017р.
В.Масагор.