1
Ти щастя мого' бути міг ковалем,
Я долі твоєї була' би царівна...
Від мрій нездійсне'них в душі' - тільки щем,
А серце мов дріб вибиває від зи'мна.
2
На очі насунувши слізну вуаль,
Зніче'в"я між нас охололи стосунки.
Перлинки нема від любові кораль
І креслить мороз спільних весен малюнки!
3
Осінній вінок вітер в косах розплів,
Засипав сніжок літніх спогадів квіти...
В обійми зими' ти мене відпустив,
Під кригу і лід - почуттів хризоліти!
4
Як стихне у серці твої'м заметіль
І сонце торкне охолоджену душу,
Кохання, під тиском всіх збуджених хвиль,
З байдужості вод тебе кине на сушу...
5
Навіси з бурульок розто'пить весна
Й святково запа'лить тюльпанів гірлянди...
Розлучення нашего пісня - сумна.
Та зустрічей знову цвістимуть троянди!
(авторська пісня) 13/12/17/