Наче тюлем за'стить мжичка неба ві'кна,
Мляві хмари посуватись не спішать.
Як затворниця без сонячного світла,
Ки'дається неприкаяна душа...
В долі зошиті в дрібосеньку лінійку,
Дощ кладе крапки'-позна'чки на полях...
Ляє чисті ду'мки зверху через лійку,
Новоми'сленню торуючи свій шлях...
Мутна мряка ясність се'рця не зату'лить,
Навіть як цілодобово дощ росить...
І нехай сльоза непрошена розчулить...
Почуття любові зливою не змить!
08/12/17/