Полудня зной... лесов сладка истома.
Тропинки пыльные спешат в луга сбежать.
Идёт гроза, пугая полудрёму,
Садам сомлевшим руки целовать.
А капли первые в окно уже мне метят.
Кардиограммы молний расчертив,
Ломает скрипку, разогнавшись, ветер
И в соснах продолжает свой мотив.
Восторг и ужас, прямо с небосвода.
Неистовство дождя в сплошном огне...
Ну вот и всё, отплачется природа
И станет легче, так же как и мне.
************
Пекучий день... лісів солодка млява...
смага стежок... сонливиці левад...
Іде гроза дзвінка і кучерява
садам замлілі руки цілувать.
Краплини перші вдарили об шибку.
Кардіограма блиснула крива.
Вітри з розгону поламали скрипку,
гуде у сосен буйна голова.
Тремтіння віт, і жах, і насолода,
шаленство злив у білому вогні!
Ну, от і все. Одплачеться природа.
Їй стане легше, певно. Як мені.