http://www.stihi.ru/2017/09/16/4204
Оригінал:
Спекотно вдень. А ніччю досить прохолодно.
Роса до ранку в трави зіркою впаде.
І це у Вересні так звично і природно.
Вже кличе ліс! Щоб поблукати де інде.
Сказав собі, що буду брати, що завгодно.
Та саме білий гриб знаходить скрізь мене!..
Опівдень знов у борі сухо та спекотно.
І навіть хмарка в небі геть не промайне.
Сосновий дух бентежить лагідно свідомість.
До краю повнить душу лісова краса.
Я відчуваю в серці наче невагомість.
Поміж дерев лечу, мов птах, у небеса.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Днём знойно, к ночи всё ж таки прохладно,
И спозаранку заблестит в росе звезда.
А в Сентябре всё так привычно и природно.
И лес зовёт! Чтоб поблуждать в нём где-то там…
Сказал себе: возьму я нынче, что угодно,
Да только белыми берусь я в оборот!..
А в полдень вновь в бору и сухо, и вольготно.
И даже тучка в небесах не промелькнёт.
Сосновый дух прогнал навязчивую сонность,
И душу полнит до краёв лесов краса.
Я ощущаю в сердце словно невесомость,
Среди дерев лечу, как птица, в небеса.