Сірий день, холодний грудень,
Залізниця в’ється вдаль.
Потяг став. Чекаю чудо.
Має геть піти печаль.
Після пишного Кавказу
Хмура степ як хврий сон,
Настрій іншим став одразу,
Залишаю свій вагон.
Люди добрі – чую серцем,
Пахне миром з пічок дим,
Україна мені дверцю
Відчинила в рідний дім.
Зустріч, з рідними обійми,
Радість бажану відчув.
Хлібосольні вдома прийми.
Бог додому повернув.
Знаю, важко зараз людям,
Бачу все без зайвих слів.
Вдома з рідними побуду,
Бо давно цього хотів.
Мілове, тобі я вдячний
За хвилини світлих дум.
Скоро піде час цей мрачний,
Піде в землю гнівний струм.
П.Єгоров
08.12.2017