ИРИНА БОГОВИНА
Промiння сонця тьмяне, блiде...
(http://www.stihi.ru/2017/12/08/531)
****************************************
***
Проміння сонця тьмяне,бліде,
Ховається,зника між хмар,
Ще мить- в свої палати піде,
В степу пил вляжеться та жар,
І все,чомусь враз засумує,
Принишкне ящірка в норі,
А ніч взуття своє роззує,
Босоніж піде по землі...
Де квіти,трави,що в росі,
Ген понад річкою німою,
Де верби стали над водою
І зажурились мов у сні...
Пищать, співають комарі,
Цимбалики, скрипки малІ,
Поволі степ знов оживає,
Поля без меж, лани безкраї...
Ізтиха дмуха вітерець,
У балці в травах повалявся,
Легкий, десь знов собі подався,
Майнувши птахом навпростець...
А зорі-вишні ясноокі,
У світ цей дивляться широкий,
Стрімкий, бурхливий, безупинний,
Де човен річки легкоплинний,
На верби, на стрункі тополі,
Що край дороги віють в полі,
На все те рідне і бажанне,
Сумне до болю, безталанне...
***
*********************************
***
Лучи у солнца тусклы, скромны,
Скрываются меж облаков,
Миг - и уйдут в свои хоромы...
В степи лёг жар и пыль веков.
Всё почему-то сразу сникнет,
Притихнет ящерка в норе,
А ночь свою обувку снимет,
Пойдёт босая по земле...
Цветы где и трава в росе,
Вон по-над речкою немою,
Где ивы стали над водою
И опечалились во сне...
Пищат комарики кому-то,
Цимбалики и скрипки будто...
Степь медленно, но оживает,
И без границ поля, без края...
Тихонько дунул ветерок,
В овраге в травах повалялся
И, лёгкий, снова в путь подался,
Мелькнувши птицей, на восток...
А звёзды-вишни яснооко
На этот мир глядят широкий,
Крутой, бурливый, бесконечный,
Как чёлн в потоке, быстротечный,
На ивы, тополей стройнее,
Что в поле у дороги веют,
На всё родное и желанное,
До боли - скорбно-бесталанное...
***