Здається, що останнім часом
Мені неначе сниться сон:
Біжу я сам, за мною разом
Біжать гієна, лев і слон.
І заганяють до гадюк,
А ті сичать, мов наш індюк.
Я рипаюсь туди-сюди,
Там крокодил, а там удави.
Отак, якщо вряди-годи
На сцену пнешся ради слави.
Та слава та мені дарма-
Вона мене бере сама,
Як ненька, лагідно за руку
Й виводить геть із-за куліс
В якийсь звіринець чи то ліс.
Й кричить - немає талану - тікай,
Бо я наздожену
І по землі тебе розмажу,
А є зернина - бійся, враже!
Іди, хоч свічку запали
Заради Бога, геть з імли!
Людей гукай на свято сонця.
Іди вперед і не соромся.
Бо за тобою - вся культура,
Мистецтво і література.
Знамена вище підіймай
І прославляй наш рідний край!
А як впадеш - не бійся йти!
Підводься знов - й світи, світи!