Ще не вмерла Україна,
Ще не скінчились герої.
Буде довго ще страждати
Від загостреної зброї.
Доки люд не зрозуміє,
Що нема причин вбивати.
З закордону вітер віє,
Закликає воювати.
І сліпа народна хвиля,
Проти влади підіймає
Свою праведну ненависть.
Що в серцях людських блукає.
Але ж ті нахабні свині,
Досі цілі та здорові.
А прості звичайні хлопці,
Потопають в своїй крові.
Україна наче свічка,
У вогні вона пилає.
І могутня, давня річка,
Свіжі трупи забирає.
Тут нема ніяких правил.
Та ніколи їх не було.
Хто сильніший- той і правий.
Хоч багато літ минуло.
Вічна слава Україні,
І героям вічна слава.
Їх не можно забувати,
Ми на це не маєм права.
Але хто такі герої?
Кого, всі так називають?
Заблукавші бідні люди,
Що братів своїх вбивають?
Не герої то а жертви,
Постраждалі від зневаги.
Одурманені безумці,
Що страждають лиш від спраги.
Треба стати розумніше,
Зброю далеко сховати.
І своєю головою,
Час вже думати почати.
Треба жити і любити,
Бути трошечкі добріше.
Працювати і творити,
Бути сильним, бути вище.
Щоб не вмерла Україна,
Щоб не гинули герої.
Щоби більше не страждати
Від загостреної зброї.