Я казав тобі дивні слова.
Найдорожчі. Найкращі. Інтимні.
Ті, що каже людина людині
так, що обертом йде голова.
Я вигукував їх, шепотів.
Слів ставало все більше і більше.
Ті слова шепотіла вже й тиша.
Повен світ був отих моїх слів.
То куди ж вони ділись, слова,
ті, найкращі мої, найдорожчі:
лиш всміхнувся при зустрічі в очі,
але слів не знайшов – ось дива...