Багряно-жовта осінь
Залишила сади.
Щось муторно на серці
В передчутті біди.
Зів’ялі пізні айстри
Наділи капелюх.
Одяг їх справжній майстер
В холодний, білий пух.
То падає на скроню
Грудневий перший сніг.
І тане на долонях,
В калюжах вздовж доріг.
За сірими дверима
Буденностей життя
Десь щастя розчинилось
Усе. Без вороття…
картинка из Сети