Н.П.А.
Шила білим по білому мати сорочку,
Вишивала хрестиком на згадку синочку…
І на білім полотні пливли легкі хмари,
Щоб забулися усі застарілі чвари.
Білопінно розцвіли на сорочці квіти,
Хай були б живі-здорові він та його діти.
Нижче шовково стелила нитки, як травичку,
Щоб, згадуючи, притуляв до очей, до личка.
Вишиваючи, зронила солону сльозинку -
Було б зручно в ній йому і влітку , і взимку.
І коли вдягне її, то нехай згадає,
Як його старенька мати міцно обіймає.
Ой! Далеко зараз син, єдина дитина…
Вишива сорочку сумом матінка для сина…
17.02.10.