Хоч відомо, що курча
Невеличка птиця,
Та й його за ворітьми
Схапала Лисиця.
Курча плаче, пручається:
«Я ж худе й маленьке.
Відпусти. Я приведу
Замість себе неньку.
Вона в мене, як індичка,
З м*яса молодого.
В неї м*яса ого-го!
Не те, що з малого».
Хай веде, - Лисиця дума, -
Обох буду мати…
Відпустила те курчатко
Та й сіла чекати.
А курча на дах зідралось,
Крильцями тріпоче.
Стало в позу переможця
Та як зарегоче:
«Ну й дурепа ти, Лисице,
Хоч життя тебе й провча -
Хіба ж може мати неньку
Інкубаторське курча»!