Осінь загубила косметичку –
я сьогодні Львів не впізнаю.
Вічний Львів з обличчям новорічним
веселить обізнаність мою.
Снігопад підкрався серед ночі,
зимний пензлик стиснув у руці
і помалював весь Львів в дівоче –
білим сном по кам'яній щоці.
Я іду по снігу тихим кроком –
чистий Львів цнотливий я люблю.
Єзуїт у білому бароко
тішить вічність і любов мою...