Закохалася у вітер, що вершин гірських торкавсь.
Що хвилює в полі квіти, та пустелі край діставсь.
І в ефір небес просторих, грає пісню він свою.
І в очах його прозорих, вплинім часу я стою.
Закружляє листям в танці, у осінню теплу ніч.
Прошепоче тихо вранці, що кохає кине клич.
Наче з медом поцілунок, ніжно вуст моїх торкнувсь.
Це останній подарунок, він пішов не озирнувсь.