Кошлатить вітер кучері дівочі,
грайливо кожне пасмо обвиває.
Меткий пустун давно сказати хоче,
що хлоп один ту дівчину кохає.
Що денно і ночами марить нею,
зімкнуть повіки вже йому не сила.
Глибокі очі кольору лілеї
й дівоча врода хлопа полонили.
Чому ж мовчить той легінь чорнобровий,
немов води набравши щедро в рота?
Чом вечорами він рубає дрова
і у надії ходить за ворота?
Можливо все тому, що час мивнувся
і неприступна та йому вершина,
бо в нападі емоцій він забувся,
що вже відквітувала черемшина…
22.11.2017