Поки дійде ще до дна
камінь, кинутий у воду,
по поверхні колобродить
хвиля буде не одна.
Поки ще забуде все,
що було із нами, пам'ять,
будуть жити поміж нами
сни, що пам'ять принесе.
І далеко ще до дна,
і іде за колом коло,
наче ти мене із болем
кличеш, тиха і сумна.
Вже і голосу не чуть.
Камінь пам'яті все глибше.
Підсвідомість вірші пише,
і слова з глибин ідуть...