«Діоген»
У бочці Діоген сидів,
Від світу заховавшись,
І у самотність закохавшись,
Там все життя своє провів.
Гриз філософію – науку,
Із бочки тільки виглядав,
Не потискав нікому руку,
Нікому слова не сказав.
Весь час філософ був в напрузі,
У бочці тісно геть було,
Не бачив квіти він у лузі,
Лиш потирав своє чоло,
Вирішуючи всі питання,
Якими переймався світ,
Чи вічне у людей кохання?
І скільки треба жити літ?
Тікав від світу, від людини,
Та чи насправді він утік?
Його ми згадуєм і нині,
А він ще й бочку не зберіг.
24.03.2017 р.