«Ніч»
Богиня – Ніч поволі небом їде,
Її везуть у колісниці чорні коні,
І стелеться пітьма по всій землі,
А біля неї товпляться зірки,
І ллють на землю мерехтливе світло,
А їх багато, небо все в зірках,
На сході починається заграва.
Не тільки бачить небо, а й земля
Як сходить ще одна Богиня Ночі.
Вона впрягла биків у колісницю,
Тих круторогих, що в степу зустрінеш.
Селена – Місяць в довгому вбранні,
У білім одязі з серпом на голові,
На сплячу землю кидає проміння –
Сріблясте сяйво з миром і добром.
Об’їхавши все небо в колісниці,
Вона у грот великий поспішає,
Там спить солодким сном Енділіон.
А він обранець Місяця – Селени,
Вона схиляється над ним, милує,
Шепочучи йому слова кохання.
А він не чує слів її пестливих,
Тому така смутна Селена – Місяць,
Смутне і світло, що на землю ллється.
Закінчується ніч. Вже близько ранок.
Богиня – Місяць їде з небозводу.
22.03.2017 р.