«Розуманівський сад»
Тепер тут яр, віками створений,
З плато стіканням сніжних вод,
Стоїть він дикий і згорьований
І не чекає вже пригод.
Уламки скель, одна на одній
У безладі природних фарб,
Стоїть, неначе у безодні,
На узбережжі вічний скарб.
Шовковиці ростуть високі,
Їх стереже камінний мур,
На грядках квіти синьоокі,
Як неба ясного лазур.
І виноградник молодий
На тичках кучеряво в’ється,
Тут кілька лав, мені здається,
Це місце для крилатих мрій.
Для роздумів, для відпочинку,
Місток іде через ярок,
Ти зупинився на хвилинку,
Бо є тут простір для думок.
12.03.2017 р.