Закохується – як співає пташка:
розправить крила – і у височінь...
А зовні – зосереджена монашка,
і на обличчі – мов молитви тінь.
Вона тримає пензлик, ніби хрестик.
Малює церкву – наче з молитов.
І перед небом до краплинки чесна:
малює – церкву, мріє – про любов.
І будь-яку прикрасила б картину
пречистим, мовби янгольським, чолом.
І хрест церковний освятить невинно
пташиним намальованим крилом...