Вже й листопад, а там дивись зима
Накриє землю ковдрою пухкою.
Осінній вітер листя підійма,
Кружляє ним, складає під вербою.
Іду вже по барвистому саду.
На килим ляжу жовто-полум'яний.
Закрию очі. В осінь забреду,
Почую як летять з дерев каштани.
Біжиш до мене усмішка в очах,
А білі руки, ніби білі крила,
Твій поцілунок, ночі при свічках,
Ми летимо на зоряних вітрилах.
Чаклунка осінь розіслала сни,
Туманом млосним розстелила ложе,
Торкнулася забутої струни,
Пожовклим листям у саду ворожить.
Та знаю мить солодка та мине.
Боюсь відкрити навіть свої очі.
Залиш собі хоч крапельку мене.
І я з тобою залишусь охоче.
Та вже сніжинка впала на плече,
Сон полетів на південь за птахами.
Вже й листопад,як швидко час тече.
Ніхто не скаже,що було між нами.