Теодор Траянов
ВЕЧІРНЯ ГАРМОНІЯ
Останній промінь сонця бавно гасне,
в рожевім смерку тане вдалині,
луною – пісня, наче скорб неясна,
у неосяжній тоне вишині.
Зі схову в прибережнім очереті
зоря сплива, тихенько сміючись,
і пісні безнадійної на злеті
останній звук затих, майнувши ввись.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Теодор Траянов
ВЕЧЕРНА ХАРМОНИЯ
Разискрен сетен слънчев лъч изгасна
в море от румена дрезгавина,
отблясък – песен, сякаш скръб неясна,
потъва в необятна висина.
В заслона на тръстиката прибрежна
звезда изплува, тихо се засмя,
последен звук от песен безнадеждна,
заплетен в тишината, занемя.