це вже потім буде соромно,
а зараз - ніч єднає тіла
Ейфелеву вежу і Монмартр,
музей мадам Тюссо, та стару кав'ярню поряд.
так приємно за руку кохану тримати
і вже зовсім не важливо чи імла ,
чі повінь
за вікнами на вулицю,
як посміхалась ти: "у потойбіччя".
-на бога все це, моя любове
-все буде потім,
ти моя вічність
ти - моя рута, і світ і сонце
обабіч неба
із хвіртки хмари
ідуть до тебе
всі разом зливи
і всі омани
коли ти поряд
я світ не бачу
моя кохана,
моя ти вдача
жаги відтінки,
завжди з тобою.
****
до Парижа треба пристосуватися
як іноді звикають до першої жінки
ти посміхалася : "у мене живе у душі Кай,
та нажаль, з ним неможливо поцілуватися"
а пам'ятаєш наше перше побачення
і мої перші квіти?
і перше "пробач мене"
яке назавжди здійняв до гори вітер.
а пам'ятаєш, як блукали стежками насолоди
у хащах кохання,
а на десерт був поцілунок солодкий,
як бурхлива річка між нами?
інколи лячно дивитись у календар
роздмухуючі вогонь старих ран
ти пошепки запитувала "а що коли так?"
і лишень протяг на сопілці грав.
я курив як завжди якусь гидоту,
ти сварилася і суворо запитувала:
"коли вже ти кинеш палити?"
і між нами був тільки квітень
і між нами було тільки твоє "потім"
життя плине ручаєм світ за очі...
на зупинку почуттів вже ніколи не прийде потяг
-мені конче потрібно побачити тебе цієї ночі
та у відповідь лунає у всі дзвони крижане
"потім".
я малюю, скоріш за все, щоб не з'їхати з глузду
моє безсоння - це такі квіточки...
я міг би зануритись в багнюку розпусти,
та відчай не змити з душі нічим.
напевно, я повинен був знайти собі іншу
і рахувати, що зараз грудень міг
та правда у тому, що мені не треба нікого більше,
мені байдуже навіть як звуть їх
у крижаному королівстві стосунків - опів на другу
я збираю пелюстки щастя с ковдри троянд,
та знімаю з осіні жовту перуку
-думки, летіть звідси, хоча б і у Ер-Ріяд.
ти вже вирішала як мені буде краще,
І що саме смішне - з ким
бийся серце моє пропаще,
а коли набридне, - то кинь.
небо грає в наперстки з хмаринкою
та це нікого зовсім не хвилює,
коли тобі до снаги викинутити
того у кого у серці засіла кохання куля.