http://www.stihi.ru/2017/11/12/11174
Оригінал:
Природнє право – помста жінки:
Гучна, жорстока, та…відверта.
За ті слова: «Яке ж ти стерво!»
На щічках - жодної сльозинки.
До краплі вижате терпіння:
«Тебе немає, не існує!»
І погляд вгору: «Алілуя!»
Та ж як щемить у серцевині…
Чому? Кохання ще не вийшло,
Хоча вже тліє…надто довго…
І вже б вказала на дорогу…
І залишилася б у тиші…
Вона – простора домовина,
В якій похована і мстивість…
Жінки ображені - бурхливі,
Та не самі у тому винні!
Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:
Природна ль женщин месть? – Вопрос!
Жестока в чём-то, вся на нервах –
За те слова: « Какая стерва!»
А на щеках не видно слёз.
До капли выжатый терпёж:
«Тебя теперь не существует!»
И взглядом в Небо: « Аллилуйя»!
Но за грудиной – словно нож…
А почему?.. Любовь не вышла,
Хотя и тлеет…слишком долго…
Уже б отвадить от порога…
И в тишине…хомут без дышла…
Она – просторная гробница,
В которой мстительность есть тоже…
Обида женщин сильно гложет,
Когда нет тяги повиниться…