Бабине літо
За вікном золота хуртовина,
павутиння сріблясте літає,
і багаттям червона калина,
за парканом яскраво палає.
Осінь наче вдягла вишиванку
І красується, ніби дівчина,
а на обрії, мов у серпанку,
ледве бачиться клин журавлиний.
Промайне швидко бабине літо,
потьмяніє краса неймовірна –
день і ніч дощ сумний буде лити,
і закінчиться казка осіння…
Бабье лето
За окошком метель золотая,
и летит серебро паутины,
у ограды костром полыхают
ярко-красные гроздья калины.
Осень в вышитой яркой сорочке,
как девчонка, красой поражает,
а сквозь дымку – пунктирные точки:
журавлей улетающих стаи…
Бабье лето так быстро промчится,
промелькнет золотое кружение,
день и ночь грустный дождь будет литься,
и закончится сказка осенняя…