«Шукаю я людину...» Иван Коваленко
Леоніду Завальнюку*
Шукаю я людину, вашу ма!..
Таку, що не забуде рідну мову,
Куди не кине доля, то дарма –
У рідний край вона поверне знову,
“За слово наше кращого нема”, –
Так з друзями почне вона розмову.
Шукаю я людину, у якій
Не вмруть ніколи почуття колишні,
Яка не забува тополі й вишні
В турботах про діла холостяків
І рідних не цурається ніде, –
Шукаю я Людину між людей!
Шукаю я людину ту, яка
Не проміня калину на саранку,
А гаряче говорить аж до ранку,
Як на чужині стріне земляка,
І разом з ним співає рідну пісню,
І не ховає сліз, як туга серце стисне.
Шукаю я людину на землі,
Яка в мізерних прагненнях не тоне
І у Москву не пнеться у Платони,
А Діогеном десь живе в селі.
Таку людину, що не схоче зроду
Полізти між тузів в засалену колоду.
Шукаю я того, хто між віршів
І для розмови відшука нагоду
Не про безсмертя взагалі душі,
А про безсмертя і душі народу,
Що породив його в лихі часи і грози
І дав ім’я йому, талант і розум,
І в душу вклав великий заповіт,
Що торгувати цим не слід!
Шукаю я людину ту, яка
Не буде схожа на Завальнюка.
---------------------------
«Ищу я человека» Иван Коваленко
Ищу я человека, вашу мать!..
Того, кто речь родную не забудет,
Куда не бросит доля иль тюрьма –
В края родные возвращаться будет,
«Ведь слово наше – лучшее в домах», -
Так доля с другом цель свою обсудит.
Ищу я человека, у кого
Не умирают все былые чувства,
И в ком не меркнет вечное искусство
В заботах о делах холостяков,
Родных кто не чуждается нигде, -
Ищу я Человека меж людей!
Ищу я человека, кто пока
Калину не захочет заменить,
А будет жарко до рассвета говорить,
Как будто встретил на чужбине земляка,
И вместе с ним поёт родную песню,
И кто не прячет слёз, когда боль сердце стиснет.
Ищу я человека на земле,
Кто в мизерных стремлениях не тонет
И кто в Москву не рвётся быть Платоном,
А Диогеном здесь живёт в селе.
Такого мужа, кто не хочет сроду
Среди тузов лезть в грязную колоду.
Ищу того я, кто в своих стихах
Найдёт и для беседы путь свободы,
Не про бессмертие души в её грехах,
А про бессмертие души всего народа,
Кто породил его и в час лихой, и в грозы,
И имя дал тому, талант и разум,
И в душу заповедь вложил, как будто птицу –
Что торговать всем этим не годится!
Ищу я человека, кто пока
Похож не будет на Завальнюка.
(13.11.2017)