Душа сповита тугою і болем
Травинкою до світла пророста
І прагне бути на життєвім полі,
Та розуміє - доля не проста.
З немилістю вона, неначе, в змові,-
Б'є боляче, та не вмира душа,-
Жадає щастя і добра, і долі -
Без них життя не варте і гроша.
Завжди - без прагнень, боротьби завзяття,-
Неначе пар, душі легка вага.
Коли не тліє, а горить багаттям -
Лише тоді душа перемага.