Цвiте Любов http://prg.stihi.ru/2017/11/10/6150
Маргарита Метелецкая
Імлистим ранком навмання
З дерев летить останнє листя...
Вітри вистуджують обійстя...
Сум кволий – радість зупиня...
Лише цвірінчать горобці
На усамітненім подвір'ї –
Занурюють в калюжі пір'я,
А кіт – слідкує назирці...
І я слідкую за дощем,
Що землю обійма волого –
Лягає на траву розлого
І розмива осінній щем...
Але спалахує Любов!
І паче снів, над сподівання –
Цвіте в душі стрімке кохання
Та весняна нуртує кров –
Проймає світлом до коріння
Твоє, о Господи, творіння!
Поэтический перевод С. Жуковой:
В туман рассвета, наугад,
с деревьев улетают листья.
Ветра остудят чувства быстро,
и в грусти вялой дремлет сад...
Лишь звонкой горсткой воробьи
купаются в прохладной луже,
а кот мечтает: вымыт ужин –
подсохнут – будут все мои!
И я смотрю на сонный дождь,
что плечи обнимает влагой,
траву, что прилегла от тягот,
и раздаёт тоску и дрожь...
Но вспыхивает вдруг Любовь!
Превыше снов и упований –
она свободу даст дыханью –
и, как весной, взыграет кровь!
И свет до корешков проникнет,
что льёт с небес Господь великий!
13.11.17