Оригінал:
Щось таке є у тобі, що гоїть
Мою душу, згірклу полинами.
Білу ніч малює, й сині зорі
І встеляє стежку килимами.
То напевно щось велике, й гарне
Спраглу мою душу - напуває.
Ще яскраве,тепле і коштовне
І дарує крила - в небо манить.
Я лечу, не боячися грозів.
Маю здатність битися з вітрами.
Не страшні ні лютії морози,
Навіть буревії і цунамі.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Есть в тебе такое, что излечит
Душу с незапамятной поры:
Белой ночью долю напророчит
И под ноги выстелет ковры…
Ты, наверно, чем-то сокровенным
Жаждущую душу напоил.
Ярко, и тепло, и драгоценно
Крылья дал мне – и благословил!..
Я лечу – и не страшны мне грозы,
Против ветра выйду на таран.
Не страшны ни лютые морозы,
Ни цунами и ни ураган.