крижаними пестощами наближається лютий
з візерунками білими на склі
небеса перед тобою провину спокутують
надіславши великий до землі уклін
натщесерце бавитися з ляльками,
писати вірші і не пресвячувати їх нікому
розумієш, вона мене поцілунками лякала
зробивши із вроди дівочої ікону
я був у полоні Снігової королеви
я був у полоні її думок
цілуй аж допоки я дочитаю Лема
просто цілуй без усяких умов
я - бджола у вулику твоєї насолоди
не гребуй медом з ланів душі
бо поцілунка смак солоний
наче дорівює твоєму "пиши"
ми загубилися в світлинах невдалих,
хотілося щосили обійняти тебе, не втікай
що ж із нами станеться надалі
коли в буревій обернеться тиха ріка?
в кольорових снах я почував себе Моне
пензлем погляду проводжаючі ніжки
закрий хвіртку бо з душі дме
я піду зустрічати тебе пішки