Летить метелик до вогню,
Немов не бачить,
Стовб іскор, вітер їх здмухнув –
Це – тільки значить:
Що притяга його тепло,
Крихка – надія,
Все це – на крилах – принесло,
І, врешті, – Мрія!
Ось так Життя, все вабить нас, -
Дарує Казку!
В безцінний, чарівний той час –
Любов і ласку!
Дарує образ на роки:
В квітах - довкілля,
Та плесо сонної ріки,
Лісів – привілля!
А, може журавлиний клин,
Яскраву – осінь,
Старезний на запруді млин, -
Дзеркалить просинь!....
Зелений промінь серед хмар, -
На захід – гляне!
Через пожежних сонця чар –
І враз, - не стане!..
Погаснуть зорі, сонце, світ –
Не стане – неба!
Лише Кохання свій привіт –
Віддасть для тебе!
Тож до вогню ти – долетів,
Побачив - небо!
І так того тепла хотів, -
Що – знищив себе!
Листопад.2017