Пам’ять
Минає новий листопад
затих уже лелечій клекіт,
а ти лишив господу, сад,
полинув у краї далекі…
Давно не бачили тебе
ні у селі твоїм, ні місті,
та пам'ять серце ще шкребе,
як восени закруте листом.
Ще пам'ятає тротуар
на дотик смак твоїх підборів,
бляшанку від „Carte Noire“
ще вітер пестить на оборі.
Ще постать сива і сумна,
із бородою по коліна,
немов сновида та скляна
бреде повітряно-нетлінно.
Над головою ще висить
низького неба сіра книга,
а душу грішну холодить
як дим мутна, морозна крига.
Уже покинув дім ти свій
у пошуках одвічних істин,
та гордий дух і образ твій
іще розгулює над містом.
11.11.2017, с. Троїцьке