Був падолист.Дощем сiрiло небо,
Холодно-жовтий оксамит зiтхав;
А та стежина,що вела до тебе,
Давно пропала серед мертвих трав.
I вже нi ти,нi я не пам'ятаєм,
Коли над битим дзеркалом Сули
Птахи осiннi сумно пролiтали
I пiсню нашу в вирiй вiднесли.
Тепер забув вже навiть вiчний вiтер
Тiєї пiснi музику й слова:
Минулий час згубив мистецький витвiр,
Що ми сплели з любовi та добра.
Вiд сiрих фарб стомилось мокре небо,
Лиш падолист спалахує в iмлi...
Тепла вiд осенi чекать не треба,
Бо личить холод стомленiй землi.