«Хтось у сірому» Iван Коваленко
Чи не час змикати мені очі
Й землю залишати гомінку?
Хтось у сірому приходить вже щоночі
І сидить у сірому кутку.
“Ну, то й що? – питає мене тихо, –
Що ти в світі доброго зробив?
Чи поменшив хоч на крихту лихо?
Чи з неправдою виходив на двобій?
Чи без тебе не скресали б ріки?
Чи без тебе б не розквітнув гай?
Ось ти підеш скоро вже навіки,
Чим тебе згадає рідний край?”
Я мовчу... Та й що мені казати?
Чим хвалитись за багато літ?
Неба синього не бачив через ґрати
І дерев через колючий дріт.
А без цього хто мені повірить?
Міру хто моїх страждань збагне?
Але ти іди від мене, Сірий,
І нічого не питай мене.
І не збільшуй мою муку вічну,
І не рви із рук моїх пера,
Не спіши гасити мою свічку.
Може, їй ще згаснуть не пора.
Я ще зможу, я ще встигну, встану.
Рано ти приніс свій сірий плащ.
Ще мене у нетрях Магадану
Поховають під совиний плач.
Важ тоді діла мої і міряй,
Відповідь тобі на все я дам.
Щоб укрив мене плащем ти сірим, –
Я тоді покличу тебе сам.
--------------------------------
«Кто-то в сером» Иван Коваленко
Уж не время ль закрывать мне очи
И всю землю гомона лишать?
Кто-то в сером всё приходит ночью
В сером уголочке постоять.
«Ну, и что? – он спрашивает тихо, -
Сколько в мире сотворил добра?
Хоть на каплю ты уменьшил лихо?
Бился ли с неправдой до утра?"
Я молчу… И что же рассказать мне?
Чем хвалиться за богатство лет?
Неба синего не смог собой поднять я,
И деревьев в клетке стёрся след.
Без тебя не вскрылись б разве реки?
Луг бы без тебя не цвёл весной?
Скоро ты падёшь, падёшь навеки,
Чем же тебя вспомнит край родной?
А без этого кто мне теперь поверит?
Кто страданий меру исчерпнёт?
Отойди же от меня, ты, Серый,
И не спрашивай, что дальше меня ждёт.
Так не дли же эту муку вечно
И не рви из рук моих пера,
Не спеши гасить ты мою свечку.
Может, ей погаснуть не пора.
Я ещё смогу, успею, встану.
Рано ты принёс свой серый плащ.
А меня же в дебрях Магадана
Похоронят под совиный плач.
Видь тогда мои дела и меры,
Исповедь тебе на всё я дам.
Чтоб укрыл меня плащом ты серым,
Позову тебя тогда я сам.
(08.11.2017)