Ирина Косенкова http://www.stihi.ru/2015/04/14/9850
«Ти поцілуй мене, мій милий, бо трохи я засумувала»-
красуня милого просила, і ласки, ніжності чекала.
«Поговори зі мною, милий, і подивися мені в очі.
Я одному тобі віддана»… Та він і слухати не хоче.
«Я так стомився на роботі! Робота -то глибока яма!
І крихти не було у роті!»… (на піджаку помади пляма).
В очах дружини не побачив відчай і біль тієї зради.
«Не здогадалася!»- подумав, закривши пляму від помади.
«Ти відпочинь і повечеряй, тобі старанно готувала»…
«Ну треба ж віддано так вірить! І справді на мене чекала!»
Одного разу повернувся, приготувавши виправдання.
Ніхто йому не відгукнувся на «добрий вечір», на вітання.
Нема її! Немає вдома! Він злився, плакав, і… зламався!
Вона ж додому не спішила… А місяць за вікном сміявся…
06.11.17.