***
И вроде ни погони, ни облавы,
и пенсия стрельцам как сытый дар,
но вот в глазах то мальчики кровавые,
то листья вспыхнут, словно бы пожар.
И что ни день - прозрачней, строже крона,
и скоро под заботою сорок
за красноречие листвы зелёной
мой сад молчанием отбудет срок.
И лучше уж не будет, как теперь,
ну разве после чарки, самотою*,
да, может, после дождика в четверг,
что прошумит, пролившись стороною.
*самота - с собой наедине
***
Здається, ні гонитви, ні облави,
і вже на ситій пенсії стрільці,
але в очах то хлопчики криваві,
то листя спалахне, як прапорці.
І що не день прозорішає крона,
і скоро вже під наглядом сорок
за вміння говорити красномовно
мовчанням відбуватиме садок.
І краще вже не буде, як тепер,
хіба що після чарки з гіркотою
та, може, після дощика в четвер,
що прошумить і пройде стороною.