Пусте на серцi, мрiя лине геть,
знiтилася душа в тiм смутку:
і маяття, i круговерть,
нiч нагадала незабудку…
Її невинність – синь озер
вiдвертiсть дум i сила духу,
нема їй діла до химер
і не лякає завіруха.
Що їй до холоду і мли,
туманний плащ сьогодні впору :
віоли знову зацвіли –
їх аромат /під стать мінору/
п'янкий вдихаємо разом,
можливо, то було причастя,
і все закінчилось добром,
бо сила світла - завше щастя…
*****
На сердце праздно, мысли прочь,
душа смутилась вновь в печали,
а незабудковая ночь
минором в небе зазвучала…
Её невинность – синь озёр,
открытость дум и сила духа,
и не пугает взгляд химер,
и не страшна ей – завируха…
неведом холод, тайны тьмы –
туманный плащ сегодня впору,
виолы снова расцвели
их аромат /негож повтору/*,
пьянящий…/чувствую нутром/,
возможно, было то – причастье
и всё закончилось добром,
издревле сила света – счастье…
* неповторимый
05.11.2017