моя душа непідвладна гравітації
і розум не живе як був
думки розібрали на різні інтерпретації
ті, хто навіть про мене й не чув
моя душа не бачить реальності
не відчуває на дотик життя,
коли подивишся в очі, побачиш безодню
де на самому дні живу я.
кожен день намагається злетіти
може відповідь по путі стріти
та лиш падає знову і знову
до реалій - далеко вниз
я тримаюся, щоб зупинити
зрозуміти, як тут можна жити
там де люди, он там, де грунт
бо лишень но взлечу - взірвусь
«ні не можна тобі летіти»
з мотузками в руках говорю
«поки світло буде горіти,
до останнього, перевір свій пульс»
птахи в клітці вмирають з неволі,
б’ючись крилами об грати щораз.
моя клітка вже вся у крові,
але я ще тримаюсь подалі
від калічущих вас, мої рідні, фраз.
-
-
не торкне простору
зробить постріл у
розгублений внутрішній світ
вона
1:50
31.10.17