В.Ментуз http://www.stihi.ru/2016/10/26/22
Весною сонця першого проміння кульбаба заплітала у вінок,
і сипала черемха на коліна духм’яних квіток сонячний сніжок.
Блищали роси кольором веселки, і сонечко будили солов’ї,
вже рано вранці білі, мов сніжинки, ромашки по-під житом розцвіли.
На мокрих стежках листя, мов долоньки, під ноги осінь кинула мені.
В вечірнім сонці, високо у небі летять у вирій рідні журавлі.
Сховалось сонце… Осінь, де поділа? Мо’ намалюєш? Ти ж у нас мастак!
І вже останні яблука доспіли, зібравши сонця золотого смак!
31.10.17.