Жоўты ліст ціха-ціха пад ногі,
ападае пад подыхам ветру.
Яркай фарбаю крые дарогі
і натхненне даруе паэту.
Адчувае душою і сэрцам
ён прыроды нямое стагнанне,
павуцінаю тонкаю ўецца
успамін пра былое каханне.
Пра спатканні да самага ранку,
калі сонца ўстае ўжо над лесам
і пра словы для мілай, каханай,
што казаў чырванеючы сэрцам.
Адыйшло, адбалела з гадамі,
толькі сэрца мінулае душыць.
Што было застаецца ўсё з намі
з цягам часу яго не парушыць.
* * * 31.10.2017 г.
Перевод с белорусского стихотворения
Анатолия Уминского "Жоўты ліст"
Жёлтый лист тихо-тихо под ноги
закружил дуновением ветра.
Ярким цветом покрылись дороги,
вдохновляя на лиру поэта.
Ощущает душою и сердцем
он немые стенанья природы.
Распахнулась заветная дверца,
унося его в юные годы.
...Вот свиданье до утра прохлады, -
вышло солнышко, ввысь поднимаясь.
И стихи... Им девчонка так рада...
Он читал их, немного смущаясь...
Отошло, отболело с годами.
Ностальгия поэта лишь гложет.
Всё, что было, - останется с нами,
и забыть это сердце не сможет.
Дефонтер.
Знаменка, 31 Октября 2017
*. *. *. *. *
Жовтий лист тихо-тихо під ноги,
опадає під подихом вітру.
І фарбує яскраво дороги,
і дарує поету палітру…
Відчуває душею і серцем
він природи беззвучне стогнання…
Павутинням у пам`яті в`ється
про колишню любов – те кохання…
І про зустріч до самого ранку,
коли сонце встає вже над лісом.
Про слова що промовив світанком,
що лунали від серця в узліссі.
Відійшло, відболіло з роками,
тільки серце минуле це тисне.
Що було, залишається з нами,
з плином часу у серці зависло…
31.10.2017
автор перекладу з білоруської на українську мову –
Тетяна Іванова Юртина.